Легіон «Свобода России»: хто йде туди і що розповідає про себе

Оновлено 30 липня 2026

Легіон — ще один підрозділ із громадян росії у складі українських сил. Я записав з його бійцями 19 співбесід; тут про те, що в цих розмовах чути найчастіше, і про те, чого в них шукати не варто.

Що це за підрозділ

Легіон створений у березні 2022 року. До нього увійшли російські військові, які перейшли на бік України в перші дні вторгнення, і добровольці з числа громадян росії, що приїхали воювати самі.

Від РДК Легіон відрізняється походженням бійців, політичними поглядами і символікою — при тому що воюють обидва на боці України. Розбирати ці відмінності я не берусь: у мене записані розмови з людьми, а не позиція підрозділу.

Назва — власне ім’я, тому на цьому сайті це єдине місце, де слово «России» стоїть з великої літери. У всьому іншому тексті країна пишеться з малої, і це не помилка.

Дорога в кожного своя — хтось перейшов зі зброєю в перші тижні, хтось добирався з третьої країни. Причини при цьому називають різні, і саме причини найцікавіше слухати; як ці розмови влаштовані в сусідів, — на сторінці Російського добровольчого корпусу.

Про що я запитую в Легіоні

Головне питання завжди одне: у який момент людина вирішила. Не «за що ви проти режиму» — на це питання відповідають заготовкою, — а що саме сталося того дня, кому вона сказала першим, що взяла з собою.

Далі — що було до: робота, армія, сім’я, чим займався у лютому 2022 року. Біографія до рішення пояснює рішення краще, ніж будь-які слова про політику.

І майже завжди — про ціну. У цих людей у росії залишилися батьки, діти і заведені на них кримінальні справи; вони знають, що додому не повернуться. Розмова про це йде рівно настільки, наскільки людина готова, і ні на слово далі.

Чого я в цих розповідях перевірити не можу

Я не спецслужба. Біографію людини, її минулі місця служби і все, що вона говорить про себе до переходу, я не перевіряю — у мене немає ні доступу, ні повноважень, і я не вдаю, що є.

Отже, запис — це свідчення конкретної людини, а не встановлений факт. Перевіряють його ті, кому належить: у підрозділ не беруть з вулиці, і співбесіда в мене — не те саме, що перевірка при прийомі.

Я кажу це прямо, бо глядач має право знати, що саме він дивиться.

Навіщо я викладаю ці інтерв’ю

Публічна розповідь такої людини — рідкість, і живе вона довше за новину. Через рік-два саме ці записи будуть єдиним, за чим можна буде зрозуміти, як люди ухвалювали таке рішення і чим платили.

Третій підрозділ, розмови з яким лежать окремо, — Сибірський батальйон. Хто я такий і чому записую все це — на окремій сторінці.